Четвер, 17.01.2019 | Вітаю Вас , шановний гість | Реєстрація | ВХІД

Турка-жемчужина Карпат ** Turka-the pearl of the Carpathians         В Турці

Статті про м.Турка та наш бойківський край

Головна » Статті » Древній рід Драго-Сас

Витоки шляхетських родів Турківщини
(До історії походження Івана Волоха з Турки)

Походження багатьох шляхетських родів Прикарпаття дослідники зазвичай пов’язують з особою так званого Івана (Ванчі) Волоха. У працях істориків він традиційно постає перед нами як рицар з Семигороддя, який за військові заслуги отримав від польського короля Ягайла значні земельні території у Турківщині та польське шляхетсво. Проте, його маловивчена біографія викликає чимало запитань.

Дана проблема в тій чи іншій мірі висвілена на сторінках видань таких польських дослідників як В. Пульнарович[1] та Л. Виростек[2], які спробували реконструювати генеалогію місцевих шляхетських родів, виводячи її від прибульця з Семигороддя - Ванчі Волоха. С. Дунчевський у своєму «Гербівнику...», розповідаючи про герб «Сас», згадав угорського графа Ванчалуха як предка Яворських[3]. У своїй двотомній праці, присвяченій роду Височанських Б. Височанський-Мінкович спробував вивести походження даного роду від Івана Волоха, який був обдарований польським шляхетством від короля Владислава II Ягайла[4]. Свій внесок у дослідження згаданої постаті внесли й українські історики та краєзнавці. Так, Ю. Юсипович дослідив привілей наданий Івану Волоху на Турку 1431 р[5]., І. Смуток - найближчих нащадків[6]. Своє трактування даної проблематики запропонували також В. Височанський[7], В. Інкін[8], В. Комарницький[9], М.Терлецький[10] та ін.

На нашу думку, щоб дослідити походження Івана Волоха, варто звернутися до історії роду, відомого як Драго-Саси.

Дослідники виводять його початки від мармароського воєводи Драгоша[11] (інакше Драга)[12]. Молдовські літописи оповідають легенду, за якою Драгош, полюючи на тура, потрапив на територію Бессарабії (Молдови) і став її першим господарем (князем)[13]. Він правив два роки з 1351 по 1353 pp., отримавши титул маркграфа, васала угорського короля[14]. З тогочасних джерел збереглося ще кілька звісток про воєводу. Зокрема, Драгош опікувався розвитком духовності серед населення. Так, є відомості, що у 1346 році Драгош керував будівництвом дерев’яної церкви в м. Путні (Румунія)[15]. За наказом угорського короля Драгош відправився з військом у межиріччя Пруту й Дністра, у 1345 році розбив монголів і вигнав їх за Дністер, включивши землі сучасної Бессарабії до складу марки[16]. Похований в побудованій ним церкві у с. Воловці[17] (комуна у складі повіту Сучава, що в Румунії)[18]. Драгош мав двох синів: Саса та Ладислава[19].

Після Драгоша Молдовським князівством правив його син Сас (1354 —1358 pp.), теж під сюзеренітетом короля Людовіка І Угорського. Він, у свою чергу, мав п’ятьох синів: Балка, Драга, Драгомира, Сте-фана, Яна і доньку, ім’я якої невідоме[20]. Під час його правління розпочалася внутрішня боротьба між волохами. Марама-роський князь Богдан повстав проти угорського правління[21]. Сасу як наміснику угорської корони та його синам було доручено покарати бунтівника, тому між ними спалахнув військовий конфлікт, який вилився у національно-визвольну війну модовських волохів проти угорської влади[22].

По смерті Саса молдовський престол успадкував Балк (1359 p.), який проявив себе активним захисником інтересів Угорщини в Молдові. Так, із грамоти 1365 р. довідуємося, що після невдалої спроби відновити в Молдові владу Угорщини король Людовік І нагородив мармароського воєводу Балка, який залишився вірним королю і втратив у Молдові владу. Йому були надані землі в Угорщині, конфісковані у Богдана[23]. Крім цього, за заслуги перед Угорщиною у 1373 р. Балк отримав графський титул і замок Нялаб[24].

Балк мав чотирьох синів: Стефана[25], Дмитра, Івана, Олександра і доньку Юстину[26]. Його син Стефан переселився в Галичину, започаткувавши родинну спільноту Риботицьких-Буховських-Губицьких-Бжестянських[27].

На нашу думку, Стефан не єдиний з нащадків Саса, хто опинивя у сусідній Польщі. В. Пульнарович розповідає, що серед польських рицарів, які служили королю Ягайлові був один іноземець, що прибув з Семигороддя, якого звали Іваном Волохом[28]. Можливо, й інший син Балка - Іван Волох, потрапивши в немилість до угорської корони, був змушений перейти на службу до польського короля Владислава II Ягайла. Ця міграція сталася, ймовірно, задовго до отримання у 1431 р. Турки та околиць. Так, В. Височанський вважає його активним учасником Грюндвальдської битви 1410 р[29].

Перебуваючи на службі у польського короля Ягайла Іван Волох, очевидно, брав участь і в інших війнах Польського королівства з Тевтонським орденом цього періоду.

Так, влітку 1414 р. через претензії Тевтонського ордену на Жемайтію розгорілася Голодна війна, відома своєю тактикою випаленої землі. Переможний наступ польсько-литовських військ зупинило лише втручання папського легата єпископа Лозанського Вільяма, який домігся мирного врегулювання конфлікту 8 жовтня 1414 р[30[.

Черговим етапом польсько-тевтонського протистояння за Жемайтію стала Голубська війна, яка спалахнула в липні 1422 р. Вона проходила за тим же, що й попередня війна, сценарієм: поляки не могли здобути потужні фортеці хрестоносців, а ті уникали боїв з ними на рівнині[31]. Її кульмінацією стала переможна для Польщі битва при Марієнбурзі (нині Маль-борк, Польща) 27 вересня 1422 р., де відзначилися волоські рицарі, серед яких, вірогідно, був й Іван Волох[32]. У тому ж році на озері Мельно був підписаний «вічний» мир, згідно з яким Жемайтія була назавжди оголошена литовським володінням, а Польща дістала ту частинку Куявії з Нєшавою, якою володів орден. Хрестоносці пообіцяли відмовитися від тверджень про непорушність їхнього з Польщею кордону. Таким чином, відкривалася формальна можливість для повернення Польщі її історичних земель, якими володів орден[33].

За військові заслуги у 1431 р. король Ягайло надав приві лей Іванові Волоху та його синам - Занкові, Ходку та Іванкові на Турку та прилеглі території[34], на 3 польські милі (понад 25 км.)[35].

Про етнічну ідентичність Івана та його синів важко стверджувати щось напевне. Судячи із давньоруських імен синів Івана, можна вважати, що це була змішана русько-волоська сім’я[36].

Цікаво, що ім’я Івана та його статус згадується в дослідників у найрізноманітніших варіантах. На наш погляд, це було зумовлено нечітким написанням у тогочасних документах, що й призвело до похибок. Так, С. Дунчевський згадує графа Ванчалуха («Graff Wanczaluhus»)[37], а Л. Виростек іменує його шляхтичем Ванчею Волохом («Vancza Voloh»), без графського титулу[38]. Натомість Б. Височанський-Мінкович зазначає, що Альбін Височанський під час легітимації (підтвердження шляхетства) у 1782 р. стверджував, що його пращуром є угорський граф Іван Волох («comitis Hungarie Wanawlachii»)[39].

Викликає запитання й титул Івана Волоха «граф угорський» («Comitis Hungariae»). Цей титул не згадується у привілеї 1431 р. на Турку[40], Річ в тім, що в той період у давньої Речі Посполитої подібні титули не вживали і навіть забороняли. Найвищої гідності у Польщі тих часів був титул «nobilis polonus» («шляхтич польський»). Таким чином, навіть, якщо Іван Волох й послуговувався графським титулом, з огляду на звичай, він не міг згадуватися в урядовому документі[41]. Так, австрійська влада залишила за Альбіном Височанським шляхетство. Однак Йозеф і Габріель Яворські-Бобровичі у 1782 р. отримали графський титул з гербом, а причиною для його набуття стали не лише заслуги перед Габсбургами, але й їхнє походження від угорського графа Івана Волоха[42].

Така увага до графського титулу Івана Волоха не випадкова. Адже, серед кількох засновників шляхетських родів Прикарпаття принаймні 3-4 так само звалися Іванами Волохами (наприклад, Скольські, Сваричевські, Гошовські тощо)[43]. Однак, лише у родовій пам’яті Турецьких, Яворських, Ільницьких і Височанських збереглося переконання, що їхній предок був графського походження. А це дає підстави ототожнювати Івана Волоха з Турки з одним із синів Балка, котрий самойменувався в документах XIV ст. графом („comes”)[44].

На думку польського дослідника Л. Виростека, Іван Волох розподілив свої земельні володіння поміж своїми синами наступним чином: Ходко отримав Турку і дав початок роду Турецьких, Занко - Явору, від нього пішли Яворські, Іванко - Ільник, ставши родоначальником Ільницьких[45]. В цей час рід починає розростатися.

Однак події 1440-х років, пов’язані з навалою турків-османів на Балкани, зумовили організацію хрестового походу під проводом польського короля Владислава III, який одночасно був і угорським королем[46]. Відповідно, нащадки Івана Волоха, так само брали участь у військових діях. Так, під Варною опинилися Занко і Ходко Турецькі, яким Владислав III Варненчик підтвердив привілей на Турку. Водночас Занко отримав дозвіл на заснування сіл на Терновому полі[47]. Проте, незважаючи на початковий успіх військової кампанії, битва під Варною (Болгарія) 1444 р. була програна, загинув і сам король Владислав III[48]. Очевидно, під час битви загинув Ходко Турецький, оскільки згадок про нього більше не зустрічаємо[49].

Протягом другої половини XV ст. нащадки Івана Волоха розбудовують свій маєток та формують кілька родових відгалужень.

І. Смуток вважає, що формування всіх родів відбувалося у два етапи. На першому, документально незафіксованому, ймовірно за життя синів Івана Волоха маєтки були поділені на дві частини між Занком та Ходком, згаданими у 1444 р. Яворські і Турецькі були власниками Турки, Явори, Ясениці, які компактно розміщувалися біля маєків Ільницьких з півночі До середини XVI ст. Ільницькі не мали власності у Яворі й Турці й навпаки Яворські та Турецькі не були власниками земельних часток у Ільнику, Мельничному тощо. На другому етапі у 1480-90-х роках відбулося виокремлення у окремі роди Яворських та Турецьких. Оскільки цей процес не супроводжувався розмежуванням земель між цими родами. їхні представники фігурували серед власників як Турки, так і Явори[50].

Вивести окремі лінії складно через велику кількість родичів. Очевидно, що нащадки Занка осіли в Яворі і Ясениці. Це сини Васька і двоюрідні брати Дмитра по Федьку. Своєму дядьку Шимку вони повинні були постарчати щорічно 2 флорини, 2 волоські сири і одну кінську упряж. В Ільнику господарює в той час Міклош із Гнатом (1491), пізніше Петро (1505) та Іван (1508). Олюхна по Гнату в 1500 р. вийшла заміж за Васька Корнельовського. У 1501 р. згадуються вже сини Яцька - Лука, Михайло, Гнат і Олександр. Іван Яворський був солтисом у Бараньчицях в 1512 р[51].

У 1491 р. вперше згадується онук Ходка Турецького - Дмитро. У 1495 р. він заставив свої частки у Турці, Яворі та Ясениці якомусь Яну з Пустомит за 600 флоренів[52]. Можливо, за військові заслуги він отримав с. Висоцьке, тому прийняв прізвище Височанський[53]. Так, вже з 1505 р. у документах з’являється Дмитро (інакше Думка чи Демко) Височанський, у зв’язку з підтвердженням привілею, втраченого під час нападу турків на Самбір 1497 року[54]. Також є згадки, що за часів короля Зигмунта І Дмитро Височанський подарував одному із своїх синів Верхнє Висоцьке, другому -Комарники, а третьому - Мат-ків з Івашківцям. Як відомо, походження Височанських від графа Івана Волоха засвідчив А. Височанський у 1782 р. Очевидно, що Комарницькі і Мат-ківські є відгалуженням роду Височанських[55]. М. Терлецький вважає, що Розлуцькі виділились як окрема гілка з роду Матківських[56].

В. Пульнарович, крім вищезазначених, відносить до нащадків Івана Волоха й інші шляхетські роди: Грабських , Нанівських , Заліських , Добрянських , Визотравків , Блажовських ,Турчанських(Турянських) , Гошовських, Гагаловичів-Лоневських,Опацьких, Долінських, Дуніних-Борковських, Фіалковських , Високінських-Стольниковичів , Красовських , Кропивницьких , Чичерських , Радецьких , Краснянських , Левицьких , Созанських , Ясінських , Липицьких , Билінських-Слотиловичів , Унятицьких , Полянських , Стебницьких , Монастирських , Кречківських , Кропивницьких , Долинських , Дабровських і Зубрицьких. Однак достатніх доказів щодо підтвердження цих даних ми не маємо[57].

Отже, походження шляхти Турківщини слід пов’язувати з особою Івана Волоха, який, у свою чергу, виводиться з волоського роду Драго-Сасів, що мав угорський графський титул. Очевидно, потрапивши в немилість до угорського короля Сигізмунда І Люксембурга, Іван перейшов на службу до Владислава Ягайла, від якого отримав за військові заслуги польське шляхетство та землі. Від нього беруть початок такі шляхетські роди Турківщини як: Турецькі, Яворські, Ільницькі, Височанські,Матківські, Комарницькі та, можливо, інші.

Богдан Воронко

Журнал "NOBLESSE OBLIGE" №1,2013



1 Pulnarowicz Wl. U zrodel Sanu, Stryja і Dniestrzu (Historia powiatu turczanskiego). -Turka, 1929. - S. 4-7.
2 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932.-S. 68-69.
3 Dunczewski S. Herbarz wielu domow Когоnу Polskiej і Wielkiego Ksiestwa Litewskiego. — Krakow, 1757. -ТИ.-S. 390.
4 Wysoczanski-Minkowicz В. Wysoczansci gniazdo і rod 1380 - 1943. -Lwow, 1944.-Т. I.-S. 105-133.
5 Юсипович І. Турківщина: за завісою століть. - Львів, 1993. і С.50 -51.
6 Смуток І. Початки родів Яворських, Турецьких, Ільницьких (XV — XVI ст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. — Л., 2006. - Вип. 5.- С.55-64. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bogdan-yavorskij.narod.ru/nashiistokil.4.html
7 Височанський. В. Ванчо Волох: хто він в історії і хто його нащадки? // Бойківщина - 2003. - 4 січня. - С. 4.
8 Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у XVI -XVIII ст.: Історичні нариси. - Львів, 2004.-С. 263-264.
9 Комарницький В. Комарники -село на руському путі. - Львів, 2007. -С.31 -32.
10 Терлецький М. Дві сутності Сасівського роду. - Львів, 2009. - С.20.
11 Мохов Н. Очерки истории формирования молдавського народа. -Кишинёв, 1978.-С.98.
12 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932.-S. 12-13.
13 Грекул Ф., Буганов В. Славяно-Молдавские летописи XV-XVI вв. -Москва, 1976. - С. 24, 57-58,62, 117.
14 Мохов Н. Молдавия эпохи феодализма (От древнейших времен до начала XIX века). - Кишинёв, 1964.-С. 116.
15 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/ Драгош
16 Кучерявий О. Місцевість і село Гвіздівці за часів Молдовського князівства. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://gvizdivtsi.org.ua/місцевість-село-за-час1в-молдовсько...
17 Стати В. История Молдовы. -Кишинёв, 2003. - С. 54.
18 [Елекгронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/ Воловец
19 Стати В. История Молдовы, -Кишинёв, 2003. - С. 55.
20 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932.-S.12,15.
21 Стати В. История Молдовы. -Кишинёв, 2003, - С. 55.
22 Мохов Н. Очерки истории формирования молдавського народа, - Кишинёв, 1978. -С.98-99,
23 Мохов Н. Молдавия эпохи феодализма (От древнейших времен до начала XIX века). - Кишинёв, 1964.-С. 116.
24 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932. - S. 14.
25 Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у XVI -XVIII ст.: Історичні нариси. - Львів, 2004.-С. 263 - 264.
26 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://genealogy.euweb.cz/ hung/dragfi.html
27 Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у XVI - XVIII ст.: Історичні нариси. - Львів, 2004. -С. 263 - 264.
28 Pulnarowicz Wl, U zrodel Sanu, Stryja і Dniestrzu (Historia powiatu turczanskiego). - Turka, 1929. - S. 4.
29 Височанський. В. Ванчо Волох: хто він в історії і хто його нащадки? //: Бойківщина - 2003. - 4 січня - С 4.
30 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/ Голоднаявойна
31 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. - Львів, 2002. -С. 95.
32 Шевченко Р. Битва при Мариенбурге и Молдова // Модовские ведомости [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.vedomosti.md/news/Bitva_Pri_Магіenburge_І_Мoldova
33 Зашкільняк Л., Крикун М.Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. — Львів, 2002. — С. 95.
34 Pulnarowicz Wl. U zrodel Sanu, Stryja і Dniestrzu (Historia powiatu turczanskiego). -Turka, 1929. - S. 4.
35 Dunczewski S. Herbarz wielu domow Korony Polskiej і Wielkiego Ksiestwa Litewskiego. - Krakow, 1757. T.II-S. 390.
36. Гайда Ю., Іванченко Л. Турка //Історія міст і сіл УРСР. Львівська область. - Київ, 1968. - С. 849.
37 Dunczewski S. Herbarz wielu domow Korony Polskiej і Wielkiego Ksiestwa Litewskiego. - Krakow, 1757. Т.II.-S. 390.
38 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932.-S.68-69.
39 Wysoczanski-Minkowicz B.Wysoczansci gniazdo і rod 1380 - 1943.- Lwow, 1944. - Т. I. - S. 121.
40 Осипович І. Турківщина: за завісою століть. - Львів, 1993. - С. 24.
41 Wysoczanski-Minkowicz В. Wysoczansci gniazdo і rod 1380 - 1943.- Lwow, 1944. — Т. I. — S. 121.
42 Wysoczanski-Minkowicz В. Wysoczansci gniazdo і rod 1380 - 1943.- Lwow, 1944. - Т. I. - S. 52,72, 88.
43 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932. - S. 68-69.
44 Wysoczanski-Minkowicz В. Wysoczansci gniazdo і rod 1380- 1943. - Lwow, 1944. - Т. I. - S. 105-133
45 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932. -S. 68-69.
46 Зашкільняк Л. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історнчник факультетів і гуманітарних університетів. - Львів., 2001. - С.109.
47 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow, 1932. - S. 68-69.
48 Зашкільняк Л. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних факультетів і гуманітарних університетів. - Львів, 2001. - С. 109.
49 Смуток І. Початки родів Яворських, Турецьких, Ільницьких (ХУ-ХУІст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. - Львів, 2006. - Вил. 5. - С. 55-64. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://bogdan-yavorskij.narod.ru/nashiistokil.4.html
50 Смуток І. Початки родів Яворських, Турецьких, Ільницьких (XV - XVI ст.) Н Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. - Львів, 2006. - Вин. 5. - С.55-64. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bogdan-yavorskij.narod.ru/nashiistokil.4.html
51 Wyrostek L. Rod Dragow-Sasow na Wegrah і Rusi Halickej. - Krakow , 1932. - S. 68.
52 Там само.
53 Wysoczanski-Minkowicz В. Wysoczansci gniazdo і rod 1380 -1943. - Lwow, 1944. - Т. 1. - S. 119.
54 Там само. - С. 31 - 32.
55 Комарницысий В. Комарники -село на руському путі. - Львів, 2007. -C. 31-32.
56 Терлецький M. Дві сутності Сасівського роду. - Львів, 2009. - С. 20.
57 U zrodel Sanu, Stryja і Dniestrzu (Historia powiatu turczanskiego). - Turka, 1929. - S. 4-7.

Схожі матеріали :

Категорія: Древній рід Драго-Сас | Додав: Admin (29.05.2013)
Переглядів: 6529 | Коментарі: 10 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 10
0
10 Sarmat   (15.09.2013 01:01)
Що ж Ви, пане Комарницький, всіх повчати зібрались, коли самі не навчились? Наука - справа точна, тут небхідні факти. Мені, як магістру істфаку, це відомо. Наплив науково-популярних праць, розвідок, звісно, вітається, але вони мають мати джерельну базу, а не одне науково-популярне видання М. Терлецького, на яке Ви мало молитесь, як на якусь священну книгу. Це аж ніяк не означає, що Ви, як вже згадана радянська влада, повинні нав'язувати свою гіпотезу всім, хоча вона не доведена документально, і більше того  сприймається вельми критично в колах  науковців.

Гадаю, що не відкрию для Вас Америки, коли скажу, що в Речі Посполитій, як і будь-якій державі цього періоду існували превілеї на шляхетство та на земельну власність. Як перший, так і другий надавалися саме польським королем. Власне, вони й засвідчували приналежність до військовозобов'язаної верстви даної держави. До їх отримання рицар юридично не вважався її представником. Не дивно тут, що до Ягайла приходили  іноземні рицарі, яким дарувалось за заслуги польське шляхетство. Щодо української шляхти, то вона польським королям, відповідно, й Польщі, тому звалась польською. Як відомо, українські землі були захоплені останньою, а українці власної держави не мали. Рицарів, які зберігали руську (українську) свідомість, візантійський християнський обряд і прийнято називати українською шляхтою.
Цитата
Шановний досліджувач! Ви уважно перечитайте, що Ви написали тільки в цьому одному абзаці?
- Драго – Саси – рід, який походить з племені волохів???, племені з якого пішли молдавани та румуни!
- Отримав польське шляхетство??? Причому тут українська шляхта роду Драго – Сас? Яким чином від нього пішла українська шляхта? Шляхтич не надавався і не призначався. Шляхтич – це рід, порода.

Звичайно, Драго-Саси - це волоський рід, який веде своє походження від першої молдовської династії. Це довів, на основі вивчених джерел, польський дослідник Л.Виростек. Ця думка побутує серед фахових істориків (наприклад, В. Інкін). Ясна річ, граф Стефан, нащадок славного Саса,  переселився в Галичину, започаткувавши родинну спільноту Риботицьких-Буховських-Губицьких-Бжестянських. Як відомо, фахові історики пов'язують початки населеного пункту чи роду з першою письмовою загдкою. Так, власне, Драго-Саси згадуються в XIV ст. і не раніше. Відповідно, незалежно ким були їх предки до того, але називати їх Драго-Сасами не можна, адже вони звались по-іншому і були іншим родом. А гіпотеза про слов'янське плем'я білих хорватів Терлецького є недоведена документально. Так само і герб "Сас" згадується в Галичині, і, відповідно, схожі герби до цієї згадки і без однойменної назви  не є Сасом, а, так би мовити, його пращуром, який звався по-іншому.

Що ж до української шляхти, то вона також в певній мірі походить від волоських рицарів. Наприклад, граф Гуйд у 1236 р. прийшов на службу до Данила Галицького. Від нього бере початок рід Даниловичів.  А від графа Івана (інакше Ванчі) Волоха, як я описав, походять згадані шляхетні роди Турківщини. Наприклад, не дивно що один із придомків Комарницьких - Ванчовичі (від румунського імені Ванчо), перший Височанський, згаданий у 1505 р., іменується Думкою (з румунської - Дмитро). Історія засвідчує, що волоська колонізація на західноукраїнських мала місце. Не дивно, що відоме на Турківщині слово "нанашко" (хресний батько) є ідентичним молдовському і румунському nanaş - посаджений батько на весіллі. Відомим фактом є те, що волоське право побутувало на Турківщині - звідси поділ на країни, солтиства і т. д. ( детальніше в Пульнаровича). Нічого незвичного тут немає, адже благородні роди Європи мали строкатий етнічний склад. Наприклад, той же Пілсудський був литовцем , Манергейм - шведом, але це їм не мішало залишатись патріотами своїх  батьківщин - Польщі та Фінляндії. Не дивно, що руську культуру приймали волоські рицарі, адже вони були православними, які русини-українці, тому й українізувалися. Також яскравий приклад- П. Могила, митрополит Київський, що походив з молдовської шляхти. Звичайно, були й нащадки руських бояр, які перейшли на службу до Польщі (наприклад, Кульчицькі).

Шановний пане Комарницький пораджу Вам читати серйозну наукову літературу та публіцистику. Тільки не аналізуйте більше Вашу фантазію. Адже це не гарно, як мінімум. Ось так взяли і одним розчерком пера позбавили нащадків Івана Волоха в Турківщині у своїй публікації. Успіхів Вам!

0
9 Богдан Комарницький   (23.06.2013 13:19)
Б.Воронко. Ваше прізвище - це Ваша справа! А "москалів" сюди якого приплели ? Очевидно у Вас комплекс національної меншовартості. Що ж, лікуйтесь від нього!
Шановний воронко. Вірус по моєму вразив вас. Менше заглядайту в Московські архіви, якщо гнможете спів ставляти факти, якщо у Вас комплекс національної меншовартості . Наша історія набагато цікавіша, ніж та, яку ви вивчаєте та нав’язуєте нам. Вам потрібно «видалити віруси», систематизувати «нахапаний» матеріал – тоді ви побачити, щось не так, щось бракує – немає логіки. Я думаю, що з часом до вас це прийде. А зараз хочете подавати дати, інш. - будь-ласка, але без таких «історичних» заключень. І пам’ятайте, що рід Драго-Сасів розпочинається не з 14-15століття і не з польських грамот – це набагато древніший рід. А то, що ви вичитали в поляків та в Московських виданнях – це одне. Навчіться аналізувати, порівнювати, «побувати» в цій ситуації, а потім обережно випускайте інформацію «на люди».
І наостанок. Ви подивіться на вїдливі коментарі, і не тільки. Так! Це наслідок тої ненависної політики до шляхти, яку «виховувала» радянська влада у простих людей, змішуючи і польську і українську шляхту. Мушу нагадати, що всі держави світу, мають свою шляхту, окрім США. Скажіть, де ще є така ненависть до своєї шляхти? Якщо ви освідчена людина, якщо хоча б трохи є патріотом – то розберетись в цьому..
Можу навести приклади такого «виховання» радянських людей – ненависть до всього українського, але вже з іншої сфери. Хоча та сама політика, такі самі методи...Але це вже іншим разом.

0
8 Богдан Комарницький   (23.06.2013 13:18)
Б. Воронко. У Вас, мабуть, якісь проблеми з зором, адже у статті чітко стоїть посилання на джерело цієї інформації: Грекул Ф., Буганов В. Славяно-Молдавские летописи XV-XVI вв. - Москва, 1976. - С. 24, 57-58,62, 117.

Шановний молодий чоловіче. Скажу Вам трохи з політичної точки зору. Любий окупант, який загарбує чужу територію, що спершу робить? Правильно! В різний спосіб винищує еліту та знищує, або до невпізнання перекручує історію. Вони добре розуміють (на відміну від В..), що тоді з організованих громад, формуються стада людей, які хочуть «хлєба, водки, зрєлищ». Радянська ідеологія, в цьому плані, «прєвзошла» всі решту окупаційні режими і не тільки в Україні. А тому мисліть системніше – будьте проектним менеджером і у Вас щось вийде. Ви взялись за складну тему, зайшли «в душу», наболілу за століття у людей і при тому «вивчаєте чужі племена», а свої «проминаєте». Я маю на увазі закінчення -о у Вашому прізвищі. Десь там на Центральній Україні ваша генетика, хоча, якщо добре «попорпаєтесь» у своїй генеалогії, то можливо знайдете щось спільне з Галичиною. Боронь Боже. Я Вам не забороняю досліджувати. Навпаки продовжуйте, але не змінюйте історію одним розчерком пера - одним реченням, чи одним абзацом.

Щодо Польщі. Коротко. Підніміть деякі недавні невеличкі польські книжечки на українській мові, видані в рамках різних грантових проектів і, якими користуються вчителі історії, напевно студенти теж. Там написано, що Турківщина до 1387року (до окупації Польщею), стояла пусткою. Тут були самі хащі. Сіл не було. При тому мовчать, що документально підтверджено – на цей час тут було 26 поселень. Невеличкий абзац і наші районні «професійні» історики спільно з керівниками села, інш., організовують святкування сіл, вкравши, при цьому по 300 і більше років в села та його мешканців. Чи буде з цього села толк, якщо така нліта заправляє ним. Ніколи. «Нарід, що забуває минуле, ніколи не буде нацією”. (А. Шептицький).

0
7 Богдан Комарницький   (23.06.2013 13:17)
Б. Воронко. «Які питання? Не беретесь обговорювати - не обговорюйте. Вивчайте документи, пишіть свої дослідження. Крім того, дана публікація є лише спробою генеалогічної реконструкції графа Івана Волоха, а не дослідженням формування шляхетських гнізд чи придомків. Щодо репродукції, то сподіваюсь Вам відомо про багатодітність шляхетських родин цього періоду».
Якщо дана «публікація є лише спробою генеалогічної реконструкції графа Івана Волоха», то що за ствердження Ви даєте - Драго-Саси «виводиться з волоського роду»

«Отже, походження шляхти Турківщини слід пов’язувати з особою Івана Волоха, який, у свою чергу, виводиться з волоського роду Драго-Сасів, ??? що мав угорський графський титул. Очевидно, потрапивши в немилість до угорського короля Сигізмунда І Люксембурга, Іван перейшов на службу до Владислава Ягайла, від якого отримав за військові заслуги польське шляхетство??? та землі. Від нього беруть початок такі шляхетські роди Турківщини як: Турецькі, Яворські, Ільницькі, Височанські,Матківські, Комарницькі ???? та, можливо, інші.»
Шановний досліджувач! Ви уважно перечитайте, що Ви написали тільки в цьому одному абзаці?
- Драго – Саси – рід, який походить з племені волохів???, племені з якого пішли молдавани та румуни!
- Отримав польське шляхетство??? Причому тут українська шляхта роду Драго – Сас? Яким чином від нього пішла українська шляхта? Шляхтич не надавався і не призначався. Шляхтич – це рід, порода.
==================================================
Слово шляхта (з давньонімецьк. Slaht – рід, порода) - лицарі, основним заняттям яких була військова служба, за що їм надавались певні пільги та привілеї. Прототип сьогоднішніх елітних професійних військових, яким надавались та надаються певні пільги.
==================================================
Добре, що від польського шляхтича зявилось стільки української шляхти, особливо на Турківщині..
Не буду згадувати, який у мене зір, але тут щось слабо, і не тільки з логікою….

0
6 Богдан Комарницький   (23.06.2013 13:15)
На сайті «Турка – перлина Карпат», від 16.06.13р, в короткій статті «То землиця рідна», подаю інформацію та своє бачення, щодо розвитку роду Драго-Сасів в т.ч. і на Турківщині. Також там є інформація (для «Петра»), який шлях потрібно було пройти лицарям і за які заслуги можна було «дописати» собі шляхетство. А взагалі слова в коментарі незрозумілі: «…а переписатися на шляхетське прізвище під час полонізації та русифікації укранцям було не важко. Це була звичайна норма для отримання привілеїв» ??? Якої русифікації? В який період? В Галичині, чи на Сході України? Які тоді привілеї були від Росії для шляхти?. Пригадую у 80х роках секретар парторганізації, прізвище якого складається з трьох букв, десятки разів при найбільшому скопичені працівників, десятки разів повертався саме до цих слів, які тут описує «Петро» і постійно їх «торочив», як його діда просили, щоби він дописав у прізвищі закінчення -ський. Яка мета була в нього – невідомо мені і по сьогодні.

«Сармат»: «Звичайно, прізвище можна було й приписати. Проте, таке мало місце вкрай рідко. Просто в цьому не було потреби..». Дякую «Сармат». Для «Петра». Це все рівно, що в наш час «зробити» собі посвідчення військового-пенсіонера і отримувати пільгову пенсію. Це все рівно, що більшість молоді закінчує ВУЗи, але є такі, що купляють дипломи про вищу освіту, інш. Все було можливо, але ці поодинокі факти суті не міняють. Слідуюче. Пане «Петро». Ми говоримо за роди, а «бойко» - це той, хто живе на території, на землі Бойківській.
Білі Хорвати – столиця цього племені – с.Стільське, Миколаївського району, що на Львівщині. В ті часи вона була в десяток разів більшою за Київ. Володимир Великий підступно знищив саму столицю та насильно приєднав територію до Києва.
===================================================
Пане «Сармат». «Адміністрації князя використовували відсільні прізвища для реєстрації, хоча шляхта і опиралась цьому, бо ці прізвища не висвітлювали роду, гербу: (роди гербу Перестріл, Холева, Лук, Пилич, Прус, Сас, Короб, Погоня і т.д.) Але в побуті вони і надалі користувались придомками». Придомок із закінченням –ич, вказував, вірніше наші предки, для наступних поколінь «шифрували» в цьому закінчені, з якого племені походить рід . В даному випадку з племені Білих Хорватів.
Я не історик, але наглядний приклад приведу. Хорватія. Балкани. Територію на створення цієї держави отримали представники племені Білих Хорватів, від папи Римського, за важливу перемогу в десятилітній війні. Суть. Прізвища корінного населення закінчується на –ич.

0
3 Петро   (15.06.2013 17:48)
Хто кого породив на тому світі лише ріда мати знає, а переписатися на шляхетське прізвище під час полонізації та русифікації укранцям було не важко.Це була звичайна норма для отримання привілеїв.Генеологія не одного шляхтича б на Турківщині розчарувала.Простий бойко залишався простим бойком.

0
4 Sarmat   (15.06.2013 18:56)
Звичайно, прізвище можна було й приписати. Проте, таке мало місце вкрай рідко. Просто в цьому не було потреби. Крім цього, придомок є більш вагомим аргументом на користь шляхетства. Цікаво, що деякі представники шляхетних родів Турківщини (і не тільки) пам'ятають свої придомки. Мій прапрадід, наприклад, у польському паспорті писався Височанським-Янковичем. Радянська влада під час паспортизації здійснила спробу вбити цю особливість шляхетних прізвищ. Як видно, їй це повністю не вдалось зробити. Бойки бувають різними. smile

1
2 Богдан Воронко   (15.06.2013 16:31)
"Знаєте таке враження пригнічене залишається після прочитання. Набір дат, набір речень. Ніякої системності та розуміння. Враження, що Іван Волох так штампував дітей, а його діти ще більше "штампували" наступних дітей, щоби за дві-три пятирічки сформувати аж декілька сіл - і Турку і Явору і Ільник і Комарники і Висоцьке. Подумати страшно, яку треба було мати Волоху і його нащадкам репродукцію, щоби тисячі нащадків зявились за кілька десятків років".

___________________________________________________
Які питання? Не беретесь обговорювати - не обговорюйте. Вивчайте документи, пишіть свої дослідження. Крім того, дана публікація є лише спробою генеалогічної реконструкції графа Івана Волоха, а не дослідженням формування шляхетських гнізд чи придомків. Щодо репродукції, то сподіваюсь Вам відомо про багатодітність шляхетських родин цього періоду.
____________________________________________________

"Молдовські літописи оповідають легенду, за якою Драгош, полюючи на тура, потрапив на територію Бессарабії (Молдови) і став її першим господарем (князем)" - це напевно з якогось радянського анекдоту про молдаван."
____________________________________________________
У Вас, мабуть, якісь проблеми з зором, адже у статті чітко стоїть посилання на джерело цієї інформації: Грекул Ф., Буганов В. Славяно-Молдавские летописи XV-XVI вв. -Москва, 1976. - С. 24, 57-58,62, 117.
____________________________________________________
"Навіть страшно уявити, що від Івана Волоха в Галичині зявилось 500 сіл-гнізд з його нащадками повсюдно!!! А звідки взялись нешляхетні поселення в шляхетських селах? Напевно просто так з'явились? Понаселялись і все. А процес формування відсільних прізвищ, а придомки з обовязковими закінченнями на -ич.?"
____________________________________________________
Звідки це Ви налічили аж 500 сіл? Я бачу, що тут вже далеко від іронії. В даній поблікації такого матеріалу не міститься. Я Вам ще раз повторюю, що дана публікація присв'ячена генеологічній реконструкції Івана Волоха та його нащадків, а не формуванню придомків чи шляхетських гнізд та їх нешляхетських поселенців.
____________________________________________________
"Мені особисто, після прочитаного, вже хочеться переписатись на якесь інше прізвище.
Якщо десь читають наші матеріали москалі, які так вдало перекручували нашу історію - якщо ці матеріали аналізують - мають з чого сміятись. А може це свідома провокація?

_____________________________________________________
Ваше прізвище - це Ваша справа! А "москалів" сюди якого приплили? Очевидно у Вас комплекс національної меншовартості. Що ж, лікуйтесь від нього!
______________________________________________________

"Набір дат, рішень судів, інш . не дає нам системного уявлення, щодо самого процесу формування сіл, родів, прізвищ, інш. Починаємо висмикувати дати, ще якісь уривки, а в кінці робимо висновки, що Волох був таким репродуктивним, що стільки шляхти наробив..."
_______________________________________________________

Як відомо, Іван Волох є однією з найзагадковіших постетей в історії Галичини, через нестачу джерел про його життя та діяльність. Тому, звичайно, дана публікація є лише спробою пролити світло на цю маловідому особистість та її роль у нашій історії.

У мої студентські роки я аж ніяк не претендую на нав'язування своєї позиції іншим , а лише пробую внести свій (хай невеликий) внесок у дослідження цієї, безумовно, визначної людини, до речі, мого пращура також.

Шановний п. Комарницький закликаю Вас зайнятися науковою діяльністю, хто зна, можливо Вам усміхнеться Фортуна і пощастить знайти якісь нові відомості. Але не пишіть відвертої маячні про москалів і тому подібного. Я дуже сподіваюсь, що реферат "То землиця рідна" є продуктом не Вашого польту фантазії і ви здатні на більше.

1
1 Богдан Комарницький   (15.06.2013 12:58)
"Отже, походження шляхти Турківщини слід пов’язувати з особою Івана Волоха, який, у свою чергу, виводиться з волоського роду Драго-Сасів, що мав угорський графський титул. ??? Очевидно, ??? потрапивши в немилість до угорського короля Сигізмунда І Люксембурга, Іван перейшов на службу до Владислава Ягайла, від якого отримав за військові заслуги польське шляхетство та землі. Від нього беруть початок такі шляхетські роди Турківщини як: Турецькі, Яворські, Ільницькі, Височанські,Матківські, Комарницькі та, можливо, інші".???

Вибачте, але чомусь тільки сьогодні прочитав статтю: "Витоки шляхетських родів Турківщини". Знаєте таке враження пригнічене залишається після прочитання. Набір дат, набір речень. Ніякої системності та розуміння. Враження, що Іван Волох так штампував дітей, а його діти ще більше "штампували" наступних дітей, щоби за дві-три пятирічки сформувати аж декілька сіл - і Турку і Явору і Ільник і Комарники і Висоцьке. Подумати страшно, яку треба було мати Волоху і його нащадкам репродукцію, щоби тисячі нащадків зявились за кілька десятків років.
А щодо назв цих сіл, а щодо їх розташування, а щодо певного порядку при формуванні населених пунктів... вже мовчу. Я не берусь навіть обговорювати цю статтю.

Навіть страшно уявити, що від Івана Волоха в Галичині зявилось 500 сіл-гнізд з його нащадками повсюдно!!! А звідки взялись нешляхетні поселення в шляхетських селах? Напевно просто так з'явились? Понаселялись і все. А процес формування відсільних прізвищ, а придомки з обовязковими закінченнями на -ич.?

Набір дат, рішень судів, інш . не дає нам системного уявлення, щодо самого процесу формування сіл, родів, прізвищ, інш. Починаємо висмикувати дати, ще якісь уривки, а в кінці робимо висновки, що Волох був таким репродуктивним, що стільки шляхти наробив...

"Молдовські літописи оповідають легенду, за якою Драгош, полюючи на тура, потрапив на територію Бессарабії (Молдови) і став її першим господарем (князем)" - це напевно з якогось радянського анекдоту про молдаван.

Мені особисто, після прочитаного, вже хочеться переписатись на якесь інше прізвище.
Якщо десь читають наші матеріали москалі, які так вдало перекручували нашу історію - якщо ці матеріали аналізують - мають з чого сміятись. А може це свідома провокація?

Мушу сказати, що Волох перйшов на службу до польського короля, але вже тоді, коли поляки відмовили драго-сасам у надані військових послуг, через небажання останніх приймати римо-католицьку віру.

0
5 Sarmat   (16.06.2013 16:55)
"А процес формування відсільних прізвищ, а придомки з обовязковими закінченнями на -ич.?"

А чому з обов'язковим закінченням на -ич? Наприклад, у Височанських та Комарницьких один із придомків - Фагараш, а також є згадки про Кульчицьких-Попелів, Винницьких-Ошустів тощо.

Ім'я *:
Email:
ВВ-коди       Завантаження зображень Зp

Правила спілкування на сайті
Всі смайли
Код *:
Якщо погано видно код безпеки , натисніть на нього. Він обновиться.